Надзея Старавойтава

Досье Надзея Старавойтава


Нявыказаная сёньня праўда можа застацца нявыказанай ніколі (Васіль Быкаў)

Адрес: Беларусь, Минск
Происхождение: Менск
Дата рождения:22 Июня 1976
Сайт: offline
Следить за пользователем



Надзея Старавойтава родилась 22 Июня 1976 года. Она была рождена в городе Менск. Также, мы выяснили, что сейчас она проживает в городе Минск, Беларусь. Надзея придерживается умеренных политических взглядов. На вопрос о религии она указала: "Кшчонапаганская беларуская душа :)))".


Скрытые друзья пользователя:


Скрытые друзья еще не проверялись.

Найти скрытых друзей






Вот, что рассказывает Надзея о себе:
ФУРФАНУЦЬ СЬМЯТАНКІ
мова - мая царыца!

Мая сяброўка-мастачка апавядала мне калісьці такі анэкдот з жыцьцёвага. Неяк вывезьлі іх, тады яшчэ студэнтаў, на Палесьсе – этуды маляваць. Расьсялілі па хатах, чалавекі два-тры на панадворак. Хлопцам зь ейнае групы пашэнціла: бабка-гаспадынька “дасталася” ветлівая, дужа гасьцінная, карміла добра. Шторазу “сыць, Божа!” жадала, ці смачна ў роце, пыталася. Завіхалася ля печы, дагадзіць старалася. Казала: “Мужык павінен есьці добра, бо калі ня досьць яму будзе, дык як тады на ваўкалаку перакуліцца? А калі мужык на ваўкалаку ня ўмее, дык які ж зь яго мужык?” Цікавая была бабка. На прымхах зналася. Дый на слоўца спрытная. Скажа – як у крапіву пасадзіць. 

Вось частавала яна хлопцаў аднойчы буракамі. Саставіла на стол, адна пры адной, тры ўшчэрць паўнюткія талерачкі ды кажа: 

– Ну што, хлопцы, фурфануць сьмятанкі? 
– Ну фурфані, бабка! – адказваюць тыя, няўцям паціскаючы плячыма. 

То бабка дастае сьмятанку, набірае паўнюткі раток ды як фурфане па талерках, нібы ваду на прасаваную бялізну! І, з гонарам паглядаючы на хлопцаў, далонькай, даўжэзнай, што граблі, запрашае: “Смачна есьці, мілкі! Са сьмятанкай яно й праўда смачней!” 

Сяброўка не казала, ці пад’елі тое хлопцы. Але тое, што родную мову ведаць карысна – гэта яны запомнілі назаўжды! І цяпер, калі выходзіць нейкая неспадзяванка, апрача вядомага: выскачыць як Піліп з канапель альбо ляснуць як пярун у зацірку, – я кажу: фурфануць сьмятанкі! За гэтым выразам – такая самавітая гісторыя.
===================================
СОНЦЕСЛАВ пише (з повідомлення на мурок))):

Щойно побачив у тебе "фурфануць сьмятанкі" і згадав, що наша національна кухня знає ще краще: порскані/форскані/фрицкані вареники/пироги.

Класично варять вареники (кожна жінка знає, не буду повторювати). Кладуть у миску, кидають масла. Потім ґазда бере в рот сметани і ротом бризгає на пироги. Не їв, але кажуть ну дуже смачно. Так що якщо Вас запитають на Стрийщині: чи вареники фрицкати, памятайте: порскати й фрицкати - це все одно. А додаткова послуга ще нікому не зашкодила.

А ще в нас їжу зубрують - розжовуть часник і також... в їжу:

"В дитинстві на Волині в якомусь забитому селі потрапили на ночівлю в одну сім'ю (пізно добиралися, на трасі поломалася машина). І господиня пригощає нас борщем і питає чи зазубрити борщ. Тато погодився :p) А вона взяла зубець часнику мілко зубами подробила і виплюнула до тарілки :D) Потім тато довго оправдовувався, що саме часник він не їсть, не то зрозумів... думав, що зазубрюють сметаною, цибулею, перцем і т. п.... поміняли тарілку і тато сам собі зазубрив борщ... цибулею..." :)

Зазубрений борщ з фрицканими варениками :D)))

Виник: в нас мова живіша, бо ці слова досить поширені... навіть в рестораціях питають, "Чи бажаєте зазубрений борщ з фрицканими варениками?"