Анастасія Пуляк

Досье Анастасія Пуляк


— Сходим с ума. — Друг по другу. — Друг без друга. — Друг с другом.

Адрес: Украина, Ивано-Франковск
Происхождение: ІВАНО-ФРАНКІВСЬК
Дата рождения:18 Сентября 1993
Скайп: marmyliada
Сайт: offline
Следить за пользователем



Анастасія Пуляк родилась 18 Сентября 1993 года. Она была рождена в городе ІВАНО-ФРАНКІВСЬК. Также, мы выяснили, что сейчас она проживает в городе Ивано-Франковск, Украина. Анастасія придерживается умеренных политических взглядов. В своих религиозных взглядах она указала: "Світський гуманізм". Анастасіяотносится к алкоголю компромисно.


Скрытые друзья пользователя:


Скрытые друзья еще не проверялись.

Найти скрытых друзей






Вот, что рассказывает Анастасія о себе:
Жінки-ангели,але коли їм обрізають крила,доводиться літати на мітлі...

С виду - безобидна и невинна,
И на зло не может дать ответа.
Но припрятан страшный зуб змеиный
Средь иных зубов у девы этой.
Нахамишь ей - не ответит грубо.
Рявкнешь - вздрогнет, словно от удара.
Только яд у основанья зуба
Копится внутри резервуара...
А когда её терпенья чаша
Переполнится и через край прольётся,
Вы почувствуете вдруг, как в душу Вашу
Что-то острое, смертельное вопьётся.
Яд пойдёт по организму с кровотоком,
Поколеблются основы мирозданья...
И поймёте Вы, что зря Вы так жестоко
Обижали это нежное созданье!!!

Я егоїстка?
Мабуть, ви праві.
І я, бувало, думала про себе.
Тримає час гріхи мої нові,
Коли старі ще відмолити треба.
Я Лицемірка?
Що ж, можливо, й так.
Життя навчило маски одягати.
Щоб викупити спокій на п'ятак
Доводилося інколи брехати.
Я надто горда?
Вперта, як віслюк?
Якщо і ,так, не вам мене судити.
Я від повчань втомилась і наук,
А ідеально не навчилась жити.
Бездушна я?
Жорстока і черства?
Ну що іще там? Це усі провини?
Я визнаю, були й мої слова
Бездушними, жорстокими, черствими.
Були й дороги інколи криві.
Бувало, й зло лишалося за мною.
Я егоїстка?
Мабуть, ви праві...
Та я й не прикидалася святою.
Як бачиш, я — не подарунок долі.
Терпи таку, або втікай щодуху,
Поки ще ми не з'їли пуда солі
І світ не встиг замкнутися наглухо.
... Свавільна, гостра, не терплю розлуки.
Я, мабуть, від природи трохи з перцем.
Дивися сам, до кого тягнеш руки,
Щоб потім не хапатися за серце.
У нас з тобою дуже різні мови.
Чи можна їх в єдину об'єднати?
Повір мені, повір мені на слово:
Тобі не вдасться бурю покохати

Я - жінка! Ви чуєте, люди, я свічка, 
Запалена Господом на віки! 
Неправда, що я - ребро чоловіче. 
Цю казку придумали чоловіки. 
Я жінка, я - річка бурхлива й неспинна, 
Що в повінь зриває верхи берегів. 
Хто каже, що я підкорятись повинна? 
Це ще одна вигадка чоловіків! 
Я - жінка, природою створена пісня, 
Яку чоловік заспівать не зумів. 
Я - мрія і спогад, майбутнє й колишнє. 
Я щось незбагненне для чоловіків. 
Я - жінка, я вільна, як думка одвічна. 
На думку не можна надіть кайдани. 
Це ти мене в рабство продав, чоловіче, 
І грішна я стала з твоєї вини. 
Та я лише жінка. Я прагну кохання, 
Я все пробачаю тобі неперед. 
З твоєї криниці я - крапля остання. 
Для вуст твоїх згірклих я - липовий мед. 
Я - жінка, я враз перекинусь на зілля 
І гоїти рани візьмуся тобі. 
Я непередбачена, незрозуміла. 
Я плачу від щастя, сміюся в журбі. 
Я - жінка, я дійсно слабка половина. 
Нехай переможцям лаврові вінки! 
Історію творять, звичайно ж, мужчини, 
Але лише так, як захочуть жінки!

Я просто жінка. Просто жінка я. 
П’ять букв у слові – ну куди простіше? 
Я ніжна, я кохана, я твоя, 
Я та, яка на світі найрідніша.
Сумна і ніжна. Мовчазна і ні. 
Я та, якій протягують долоні… 
Я палена у відьомськім вогні, 
Я писана у золотій іконі…
У муках я життя тобі даю, 
Зціпивши зуби, на війну пускаю. 
Біля вікна задивлена стою. 
Я просто жінка … і не має краю
такій ось простоті. З ребра чи ні, 
Я Єва, що спокушує Адама. 
Я та, якій присвячують пісні, 
Я та, якій гукають просто «Мамо…»
Я просто жінка. Грішна і свята, 
Слабка і сильна, сіра і яскрава. 
Я просто жінка, просто жінка. Та, 
Якій потрібно щастя, а не слава.