Віка Emoнова

Досье Віка Emoнова




Адрес: Украина, Львов
Происхождение: ЛЬВІВЧИК
Дата рождения:18 Июля 1993
Сайт: offline
Следить за пользователем



Віка Emoнова родилась 18 Июля 1993 года. Она была рождена в городе ЛЬВІВЧИК . Также, мы выяснили, что сейчас она проживает в городе Львов, Украина. Віка придерживается умеренных политических взглядов. В своих религиозных взглядах она указала: "ЕМО".


Скрытые друзья пользователя:


Скрытые друзья еще не проверялись.

Найти скрытых друзей






Вот, что рассказывает Віка о себе:
Люблю кататися на байку(хоча ніколи не кталася,тіко на скутері) і високо на качелі у ніч, адже я закриваю очі, слухаю музику, вітер бє у лице, і здається, що світ перевернутий, це кайф і воля. 
Самотність..Останім часом це почуття до мене дедалі частіше заглідає у гості. Приходить зненацька, захоплює повністю, витісняючи всі інші, і залишає по собі тільки безнадію.
Самотність – це коли в твоїй душі кипить і шаленіє крик. Крик без голосу, адже я сама, крик, почувши який, можна зрозуміти, що я вже все втратила. В мене немає мети життя.
Самотність - коли стримуєш цей крик болю та відчаю і з незворушним виразом обличчя живеш далі. Живеш так, як завжди, начебто нічого не сталося, штучно усміхаєшся і радієш за інших.
Самотність – коли ти є білою вороною. Коли тебе ніхто не намагається зрозуміти. Бо ти інша, так сказати ненормальна.
Самотність – коли нікого нема поруч в скрутну хвилину, а може вона скрутна іменно через них. Саме тоді починаєш розуміти сенс справжньої дружби і… і трошки по – білому заздриш тим, у кого є друзі. Тим хто не «пареться» чи це на день чи на все життя.
Самотність – це не свобода, багато хто важає я сам і роблю, що заменеться, бо я незалежний. Наоборот ти залежний, від свого серця, а коли є поруч людина не зважаєш на це. Та свобода, яку так важко здобути у цьому жорстокому світі. Свобода, досягнувши якої, починаєш замислюватися, чи справді ціль виправдовує методи її досягнення.
І знову самотність – це моє благословення і прокляття водночас. Боляче. Боляче, коли відштовхуєш від себе близьких людей. Чому! Страшно. Я що боягузка? Не знаю.. Не хочу відчути біль від втрати, страждати через непорозуміння і зраду.
Самотність – скільки я себе памятаю, ти завжди була поряд. Був час, ти відходила, ховалася у тінь. Але не зникала назавжди. Минав час, кришталеві замки розбивалися, «рожеві окуляри» теж. І ти поверталася.
Самотність – живеш ти у кожній людині, підкрадаєшся, як лисиця і поїдаєш душу. Я не знаю, як ти прокралася у мою холодну душу, впустила стільки людей. Ти витискаєш з мене лихі сльози і коли вони тануть, то у моєму серці розбивається все і жити для когось не має бажання, а бути егоїсткою – це не для мене, і жити для тебе не хочу.
Самотність – ти моє прокляття і благословення водночас. Ти даєш свободу і заковуєш у кайдани. Ти даєш мені мені натхнення, а за це приносиш біль. Я… я не миритимуся із тобою. Я буду боротися і ... програю!

Оце може все про мене розказати!!!